|
ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 42. Висновок судового експерта
Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень,
зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом
питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його
надсилається сторонам.
Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають
значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були
поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський
суд може призначити додаткову судову експертизу.
При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і
доручити її проведення іншому судовому експерту.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється
господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим
у рішенні.
Стаття 43. Оцінка доказів
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує
свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.
Розділ V-1 Запобіжні заходи
Стаття 43-1. Підстави вжиття запобіжних заходів
Особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом
неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує
реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про
вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Стаття 43-2. Види запобіжних заходів
Запобіжні заходи включають:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов’язані з порушенням прав;
3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і
знаходиться в неї або в інших осіб.
Стаття 43-3. Заява про вжиття запобіжних заходів
Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові
адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб’єкта
підприємницької діяльності;
3) вид і суть запобіжного заходу;
4) обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів;
5) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;
6) підпис заявника або його представника, якщо заява подається представником.
До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату
державного мита у встановлених законом порядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття
запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити
запобіжні заходи.
Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення
ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні
заходи діють як заходи забезпечення позову.
Стаття 43-4. Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |