|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Вирок не може бути звернено до виконання або виконуватися в частині засудження за
діяння, караність якого була усунена нововиданим кримінальним законом.
Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили, покладається на
суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок.
Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх
постановив про їх виконання.
(Стаття 404 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від
16.04.84, Законом N 2547-XII від 07.07.92, в редакції Закону N 2533-
III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2670-III від 12.07.2001)
( Статтю 405 виключено на підставі Закону N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
Стаття 405-1. Порядок виконання закону, який звільняє від покарання або
пом’якшує покарання
Звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2
і 3 статті 74 Кримінального кодексу України, провадиться судом за заявою засудженого або за
поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.
Ухвала суду про звільнення від покарання або пом’якшення покарання грунтується тільки
на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці,
яку дано цим судом.
(Кодекс доповнено статтею 405-1 згідно із Законом N 2547-XII від
07.07.92, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III від
12.07.2001)
Стаття 406. Зарахування в строк покарання часу перебування засудженого в
лікувальній установі
Коли особу, яка позбавлена волі за вироком суду, під час відбуття покарання поміщено до
лікарні в зв’язку з душевною або іншою хворобою, то час перебування засудженого в
лікувальній установі зараховується в строк позбавлення волі.
Стаття 407. Порядок застосування умовно-дострокового звільнення від відбування
покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м’яким
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини
покарання більш м’яким покаранням відповідно до статей 81 і 82 Кримінального кодексу
України застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання
засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної
комісії або служби у справах неповнолітніх.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини
покарання більш м’яким покаранням щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному
батальйоні, застосовуються суддею військового суду гарнізону за місцезнаходженням
засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.
Зазначені подання розглядаються судом в десятиденний строк з моменту надходження їх
до суду без витребування судової справи з участю прокурора, представника органу, що відає
виконанням покарання, і, як правило, засудженого.
При розгляді судом спільного подання органу, що відає відбуванням покарання, і
спостережної комісії служби у справах неповнолітніх суд повідомляє їх про час і місце розгляду
цього подання.
Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування
покарання або заміні невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням, розгляд
повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі
злочини, до позбавлення волі на строк не нижче п’яти років, може мати місце не раніше як
через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та
неповнолітніх засуджених — не раніше як через шість місяців.
На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її
оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.
У разі подання прокурором апеляції виконання зазначеної постанови зупиняється.
(Стаття 407 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від N 117-
VIII 30.08.71, N 862-VIII від 21.07.72, N 1851-IX від 23.03.77, N
6834-X від 16.04.84, Законами N 2464-XII від 17.06.92, N 4018-XII
від 24.02.94, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з
29.06.2001, N 2670-III від 12.07.2001)
Стаття 407-1. Порядок звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок,
які мають дітей віком до трьох років
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до
трьох років, відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України здійснюється суддею
районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням
органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії.
(Кодекс доповнено статтею 407-1 згідно з Указом ПВР N 1851-IX від
23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від
16.04.84, Законами N 2464-XII від 17.06.92, N 4018-XII від 24.02.94,
в редакції Закону N 2670-III від 12.07.2001)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
