|
|
 КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ |
Глава V ЧАС ВIДПОЧИНКУ
Стаття 66. Перерва для відпочинку і харчування
Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох
годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна
надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового
розпорядку.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть
відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові
повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт,
порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за
погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим
представником) підприємства, установи, організації.
(Стаття 66 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від
24.01.83; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 1096-IV від 10.07.2003)
Стаття 67. Вихідні дні
При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а
при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому
тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства,
установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації
(профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має
надаватися підряд з загальним вихідним днем.
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73)
збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний
після святкового або неробочого. (Стаття 67 із змінами, внесеними
згідно з Указом ПВР N 4617-10 від 24.01.83; Законами N 35/95-ВР від
27.01.95, N 785/97-ВР від 26.12.97, N 576-XIV від 08.04.99, N 1096-
IV від 10.07.2003)
Стаття 68. Вихідні дні на підприємствах, в установах, організаціях, пов’язаних з
обслуговуванням населення
На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в
загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини,
підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються
місцевими Радами народних депутатів.
(Стаття 68 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2240-10 від
29.07.81)
Стаття 69. Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах,
організаціях
На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з
виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а
також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні
надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що
затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним
органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства,
установи, організації. (Стаття 69 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від
24.01.83; Законом N 1096-IV від 10.07.2003)
Стаття 70. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві
години.
Стаття 71. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої
роботи
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні
допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових
випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових
випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій,
виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу
життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання
яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або
їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання
або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і
призначення.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом
(розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
(Стаття 71 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2240-10 від
29.07.81, N 4617-10 від 24.01.83; Законами N 263/95-ВР від 05.07.95,
N 639-IV від 20.03.2003, N 1096-IV від 10.07.2003)
Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня
відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
(Стаття 72 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2240-10 від
29.07.81, N 5938-11 від 27.05.88)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
