|
|
 КОДЕКС ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ
|
Стаття 333. Критерії встановлення винагороди
Винагорода встановлюється з метою заохочення рятувальних операцій з урахуванням
таких критеріїв (незалежно від порядку, в якому вони викладені):
1) врятована вартість судна та іншого майна;
2) майстерність і зусилля рятівника у відверненні або зменшенні шкоди навколишньому
природному середовищу;
3) ступінь успіху, досягнутого рятівником;
4) характер і ступінь небезпеки;
5) майстерність і зусилля рятівника у рятуванні судна, іншого майна, людей;
6) затрачений рятівником час, понесені ним витрати і збитки;
7) ризик відповідальності та інший ризик, на які наражався рятівник або його обладнання;
8) швидкість надання послуг;
9) наявність і використання суден або іншого обладнання, призначених для рятувальних
операцій;
10) стан готовності та ефективність обладнання рятівника і його вартість.
Встановлена винагорода виплачується всіма особами, заінтересованими в судні та іншому
майні, пропорційно їх відповідній врятованій вартості. У разі виплати винагороди однією з цих
осіб вона має право регресу до інших заінтересованих осіб у розмірі їх відповідних часток.
Стаття 334. Максимальний розмір винагороди
Винагорода, за винятком будь-яких відсотків і відшкодовуваних судових або арбітражних
витрат, що можуть підлягати сплаті у зв’язку з цим, не може перевищувати врятованої вартості
судна та іншого майна.
Стаття 335. Розподіл винагороди між рятівниками
Розподіл винагороди між рятівниками провадиться за їх угодою, а за відсутності угоди —
в судовому порядку на підставі критеріїв, зазначених у статті 333 цього Кодексу.
Стаття 336. Розподіл винагороди між судновласником, членами екіпажу та іншими
особами
Розподіл винагороди між судновласником, членами екіпажу та іншими особами, які брали
участь у рятувальній операції, провадиться з урахуванням особистого вкладу кожного в
досягнення позитивних результатів рятування за взаємною угодою заінтересованих сторін, а за
відсутності угоди — згідно з рішенням суду, господарського суду або Морської арбітражної
комісії України.
Правила частини першої цієї статті не застосовуються до розподілу винагороди за
здійснення рятувальної операції суднами, для яких такі операції є професійною діяльністю.
Стаття 337. Валюта винагороди
Виплата винагороди за рятування провадиться у тій валюті, в якій вона одержана.
Стаття 338. Спеціальна компенсація
Якщо рятівник здійснив рятувальні операції стосовно судна, що само по собі або його
вантаж становило загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, і не
набув при цьому права на винагороду, то він має право на одержання від власника цього судна
спеціальної компенсації, еквівалентної його витратам, яка може бути збільшена максимально на
30 відсотків понесених рятівником витрат.
Проте якщо суд, господарський суд або Морська арбітражна комісія, врахувавши
відповідні критерії, зазначені у статті 333 цього Кодексу, буде вважати справедливим і
розумним збільшити в подальшому таку спеціальну компенсацію, то це збільшення не може
перевищувати 100 відсотків понесених рятівником витрат.
Стаття 339. Вантажі, що належать державі
Без згоди держави-власника жодне з положень цієї глави не може бути використано як
підстава для вилучення, арешту або затримання некомерційних вантажів, що є власністю
держави і мають під час проведення рятувальних операцій суверенний імунітет згідно із
загальновизнаними принципами міжнародного права.
Стаття 340. Обов’язок надати забезпечення
На прохання рятівника особа, відповідальна за виплату рятувальної винагороди,
зобов’язана надати забезпечення вимоги, включаючи відсотки і судові або арбітражні витрати
рятівника.
Власник врятованого судна повинен використати всі можливості для гарантії того, щоб
власники вантажу до того часу, як його буде видано, надали достатнє забезпечення вимоги до
них, включаючи відсотки і судові або арбітражні витрати рятівника.
Без згоди рятівника врятоване судно та інше майно не може бути переміщено з порту або
місця, куди це майно спершу доставлено після закінчення рятувальних операцій, до того часу,
поки не буде надано належного забезпечення вимоги рятівника до відповідного судна чи майна.
ГЛАВА 7. МОРСЬКІ ПРОТЕСТИ
Стаття 341. Заява про морський протест
Якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що може бути приводом для
пред’явлення судновласнику майнових вимог, капітан з метою забезпечення доказів для
захисту прав і законних інтересів судновласників робить у встановленому порядку заяву про
морський протест.
Заява про морський протест повинна містити опис обставин події і заходів, вжитих
капітаном для забезпечення цілості довіреного йому майна.
Стаття 342. Органи, яким робиться заява
Морський протест заявляється:
у порту України — нотаріусу або іншій посадовій особі, на яку законодавством України
покладено здійснення нотаріальних дій;
в іноземному порту — консулу України або компетентним посадовим особам іноземної
держави у порядку, встановленому законодавством цієї держави.
Стаття 343. Термін для заяви
У порту України заява про морський протест робиться протягом двадцяти чотирьох годин
з моменту оформлення приходу судна в порт. Якщо подія, що зумовлює необхідність заяви
морського протесту, сталася в порту, протест повинен бути заявлений протягом двадцяти
чотирьох годин з моменту події.
Стаття 344. Заява протесту із запізненням
Якщо виявиться неможливим заявити протест у встановлений термін, причини цього
повинні бути зазначені у заяві про морський протест.
За наявності підстав припускати, що подія, яка сталася, заподіяла шкоду вантажу, що
знаходиться на судні, заява про морський протест повинна бути зроблена до відкриття люків.
Вивантаження вантажу до заяви морського протесту може бути розпочато лише у разі крайньої
потреби.
Стаття 345. Докази
На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, капітан судна
одночасно з заявою, чи в термін не більше семи днів з моменту прибуття в порт або з моменту
події, якщо вона мала місце в порту, зобов’язаний подати нотаріусу або іншій посадовій особі
(стаття 342 цього Кодексу) на огляд судновий журнал і завірений капітаном витяг із суднового
журналу.
Стаття 346. Акт про морський протест
Нотаріус або інша посадова особа (стаття 342 цього Кодексу)
на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, опитування
капітана, а в разі потреби — інших свідків зі складу суднового
екіпажу складає акт про морський протест і засвідчує його своїм
підписом і гербовою печаткою.
Стаття 347. Складання акта про морський протест іноземними консулами
Прийняття заяви про морський протест від капітанів іноземних суден і складання у цих
випадках актів про морський протест може здійснюватися відповідними консульськими
представниками іноземних держав в Україні на умовах взаємності.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
