|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 326. Відновлення судового слідства
Коли під час наради при постановленні вироку суд визнає необхідним з’ясувати будь-яку
обставину, яка має значення для справи, то він, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а
суддя — постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при цьому належить
провадити в межах з’ясування обставин, які викликали його відновлення.
Після закінчення відновленого судового слідства, залежно від його результатів, суд
відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надає підсудному останнє
слово і виходить до нарадчої кімнати, щоб постановити вирок або, якщо дослідження цих
обставин в суді виявилося неможливим, щоб винести ухвалу про направлення справи на
додаткове розслідування.
(Стаття 326 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII від
17.06.92)
Стаття 327. Види вироків
Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний.
Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом
мотивовані.
Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при
умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний
вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє
обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах,
передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України. Виправдувальний вирок
постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає
складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у
вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після
набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для
вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.
(Стаття 327 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII від
30.08.71, Законом N 2670-III від 12.07.2001)
Стаття 328. Розв’язання цивільного позову
Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру
цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або при
відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові.
При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов
без розгляду.
Стаття 329. Забезпечення цивільного позову
При задоволенні цивільного позову суд до набрання вироком законної сили може
постановити про вжиття заходів до забезпечення цивільного позову, якщо таких заходів не було
вжито раніше.
Стаття 330. Вирішення питання про речові докази
При постановленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами,
викладеними в статті 81 цього Кодексу.
Речі, що не є речовими доказами в справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би
останній і не пред’явив цивільного позову.
Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він підлягає вирішенню в
порядку цивільного судочинства.
Стаття 331. Вирішення питання про судові витрати
Питання про судові витрати суд вирішує з додержанням правил статті 93 цього Кодексу.
Стаття 332. Складання вироку
Розв’язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті, суд складає вирок.
Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав участь у його постановленні.
Вирок повинен складатися з трьох частин — вступної, мотивувальної і резолютивної.
Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані всіма суддями в нарадчій
кімнаті до проголошення його.
Стаття 333. Вступна частина вироку
У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім’ям України відповідно до
статті 321 цього Кодексу, зазначається назва суду, який виносить вирок, місце і час
постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він
брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім’я і по батькові підсудного, рік, місяць і день
його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші
відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний закон, що
передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.
(Стаття 333 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII від
15.12.92)
Стаття 334. Мотивувальна частина вироку
Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання
обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та
наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини,
які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок
суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази;
обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі
визнання частини обвинувачення необгрунтованою — підстави для цього.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
