|
|
 СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які
можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї
громадян
{ Назва статті 214 в редакції Закону N 3497-IV ( 3497-15 ) від
23.02.2006 }
1. Керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під
опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян, службові особи органів опіки та
піклування, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, зобов’язані протягом семи робочих днів подати інформацію про них
до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі
державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад.
{ Частина перша статті 214 в редакції Закону N 3497-IV ( 3497-15 )
від 23.02.2006 }
2. Районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі
комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити
дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження
відомостей про них зобов’язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти
її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження інформації про дітей,
які можуть бути усиновлені, передають її для централізованого обліку до урядового органу
державного управління з усиновлення та захисту прав дитини у складі центрального органу
виконавчої влади з питань сім’ї та молоді (далі — урядовий орган державного управління з
усиновлення та захисту прав дитини). (Частина третя статті 214 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3097-IV від 16.11.2005)
4. Порядок здійснення централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на
виховання в сім’ї громадян, та порядок передачі дітей на усиновлення встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
{ Статтю 214 доповнено частиною згідно із Законом N 3497-IV
( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
5. За невиконання вимог, встановлених у частинах першій -
третій цієї статті, подання недостовірних відомостей, а також за
дії, пов’язані з приховуванням дитини від усиновлення, керівники
закладів, у яких перебувають діти, інші службові особи несуть
відповідальність, встановлену законом.
Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
1. Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями
районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих
комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо
опіки та піклування, Міністерством у справах молоді, сім’ї та гендерної політики Автономної
Республіки Крим, службами у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій, а також урядовим органом державного управління з
усиновлення та захисту прав дитини у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
(Частина перша статті 215 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3097-IV від 16.11.2005)
2. Облік іноземців та осіб без громадянства, які бажають усиновити дітей, ведеться
виключно урядовим органом державного управління з усиновлення та захисту прав дитини у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
{ Частина друга статті 215 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005, N 3497-IV
( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення
дітей
1. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку,
піклування чи на виховання в сім’ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства
забороняється.
Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.
2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною.
Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини
батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є
нікчемною.
3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною
двомісячного віку.
4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення
потрібна згода їхніх батьків.
5. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.
6. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання
чинності рішенням суду про усиновлення.
Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
1. Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня
розвитку, що може її висловити.
{ Абзац перший частини першої статті 218 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка
відповідає її вікові та стану здоров'я. { Абзац другий частини
першої статті 218 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
2. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення.
3. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв’язку з віком або станом
здоров’я не усвідомлює факту усиновлення.
4. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім’ї усиновлювачів і
вважає їх своїми батьками.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
