|
|
 СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
1. Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:
1) невідомі;
2) визнані безвісно відсутніми;
3) визнані недієздатними;
4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.
2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом
буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних
причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не
утримують її.
Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з
подружжя, засвідчена нотаріально.
2. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він
визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають
істотне значення.
{ Частину третю статті 220 виключено на підставі Закону
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на
усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова
згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків.
2. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може
бути дана органом опіки та піклування.
3. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки
та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.
Стаття 222. Згода закладу охорони здоров’я або навчального закладу на усиновлення
дитини
1. На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров’я або
навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу.
Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що
усиновлення дитини відповідає її інтересам.
Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання
такої заяви через представника не допускається.
2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про
усиновлення.
Стаття 224. Рішення суду про усиновлення
1. Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають
істотне значення, зокрема:
1) стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний
стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один
із подружжя подав заяву про усиновлення;
4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго
ця особа опікується вже дитиною;
5) особу дитини та стан її здоров’я;
6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
2. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає
усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд
постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
3. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може
народити дитину.
4. Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на
підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній
сімейний стан та стан здоров’я, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 225. Момент здійснення усиновлення
1. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про
усиновлення.
2. За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на
підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів
України.
Стаття 226. Право на таємницю усиновлення
1. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину,
пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду
про усиновлення.
2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її
усиновлення.
3. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на
одержання інформації щодо свого усиновлення.
Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена
1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним
усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як
до, так і після досягнення дитиною повноліття.
2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття
таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.
3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні
її згоди на усиновлення зобов’язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення
від самої дитини.
Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення
1. Особи, яким у зв’язку з виконанням службових обов’язків доступна інформація щодо
усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини
для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення
нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий
факт усиновлення, зобов’язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої
дитини не є таємним.
{ Частина перша статті 228 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
2. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім
випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв’язку з цивільною чи
кримінальною справою, яка є у їх провадженні.
3. Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229-231 цього
Кодексу.
4. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену
законом.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
